Здавалось, життя зупинилось,
Залишилось все, як було,
Чи може мені це наснилось,
Що я повернулась в село...
Це море, цей берег і кручі,
Ласкавий серпневий прибій,
Вертаємось ми неминуче
У край зачарованих мрій.
До берега горнуться хвилі
І літо збігає кінцем,
І пахнуть над річкою схили
Цілющим, п'янким чебрецем.
До рідної хати вернуся,
Де спокій душевний знайду,
Вечерю готує матуся,
Татусь порядкує в саду...
Я всі негаразди забуду,
Неначе були вони сном...
І знову всі разом ми будем
Сидіти за щедрим столом.
І мама, і тато, сестричка,
Мій братик і я серед них,
І думати, навіть, незвично -
Нікого немає в живих...
Лиш чайки голосять над морем,
Минуле згадаю не раз,
Із спогадів з жалем і болем
Вертаюсь в теперішній час...
Шемет Л.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2017
автор: LubovShemet