Сизокрила пташка, так сумно співала,
Про мандрівку на Схід, всім розповідала,
Враз притихла пташина, аж зажурилась,
Там землиця у крові, шрамами вкрилась.
Тож провідала сина та й серце болить,
Ви не знаєте, як же там, так страшно жить!
Від журби, на гілку голову схилила,
Долетіла, але жаль, зовсім безсила.
Трепіт крилами, аж душа завмирає,
За синочка, тривога бере. Страждає,
Мир настане, коли? Сльози покотились,
Та дітьмИ тішилася - не підкорились.
Ворогам, тим клятим, що хочуть топтати,
Нашу рідну землю, воленьку забрати,
Не діждуться, бо вміють захистити,
Мужні, смілі, орків здатні боронити.
Підхопила пісню вся її родина,
Притих став і зажурилася долина.
17.09.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2017
автор: Ніна Незламна