Не хочу в серці я образ носити,
Від них у нім так холодом пече.
Із ними важко в мирі з світом жити,
Забудем все. Підстав своє плече.
А я тобі опертись дам на руку,
Так буде легше далі йти. Повір.
Не хочу я нести душевну муку,
Хай йде від мене геть цей хижий звір!
Від пазурів його лишились шрами,
Та час напевно все загоїть сам.
Минеться все. Забудуться всі драми.
Їх віддамо ми пройденим рокам.
Навіщо цей вантаж нести нам далі?!
Дивись попереду яскраво сонце світить.
Забудемо давай усі печалі,
Радіймо скарб в нас є – це наші діти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2017
автор: Наталка Долинська