Та, хай з небес попадають всі зорі ,
Хай не настане більше день ясний,
Нехай застигнуть хвилі в синім морі,
Нехай затопить землю дощ рясний,
І Місяць не розкриє сенс ночей,
Якщо хоч раз краплини сліз прозорі
Впадуть з оцих смарагдових очей!
=========================
Хіба ж краса любові ВИМАГАЄ?
Красу для того і дарують небеса,
Щоб не лише в раю селились чудеса.
Щоб зрозуміло серце що кохає,
І про любов щомить благає –
Сама ЛЮБОВ, насправді, й є КРАСА!
=========================
Сонце ще не встало,
Та вже засіріло.
Солов’ї над ставом
Наче подуріли -
Репетують хором
Про красу кохання!
Над води простором
Аж дзвенить бажання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2017
автор: Сергій Прокопенко