Осінній іній вже мені нагадує про осінь.
До неба молитовно клени рукогілля простягли.
Де ж ті словотворіння, золотолистові, нові?
Може разом із журавлями десь за обрій пропливли...
Мій інеє осінній, не так вже швидкоплинно тань!
Хоч мою голову вже вибілив як попіл полотно.
Шелестивим золотом збентежувать не перестань.
Бо хоч вже літечко втекло, та осінь гарна всеодно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750640
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2017
автор: Калиновий