У дрімоті ранок, туман покотився,
По травиці, всюди клубком загубився,
Новий день настане, сонечко яскраве,
Народився, хтось знов, всміхнеться ласкаво.
Все долоні простягне, доля шукає,
Чи ти хочеш, жити, чи ні, не запитає,
Подарує стержень, то ж це твоє життя,
Забажаєш,чи ні, та йдеш у майбуття.
Ти радієш, всьому, якщо завжди гарно,
І цінуєш, що прожив роки не марно,
Якщо доля квітне, ти немов співаєш,
На душі, так тепло, весну відчуваєш.
Коли плаче, душенька від болів й горя,
То здається, що з дороги зіб’є буря,
Вже до неї – Доле, скажи нащо дала?
Це життя, Чому мене не розпитала?
Чи жити, я тут хочу, на цьому світі?
Чи залИшуся у сухому суцвітті?
Заясніло, все ж сонце, стрічаю ранок,
Переборю,всі страхи, вийду на ґанок.
Налилися хліба бронзою і соком
По стежині піду упевненим кроком.
09.09.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2017
автор: Ніна Незламна