І навіть коли опускаються руки,
І сонце сливове утратить тепло,
Поглянь навкруги і розсій власний смуток,
Втікає у даль усе те, що було.
Хлюпочеться небо, що повне мов чаша,
Грозою налилось і в грудях вогонь.
Чи горстка журби заснує твою душу –
Вологу на серці хутчіш ти вигонь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2017
автор: Олеся Шевчук