Самотня груша на гілці гойдається .
Золоте листя злітає ,
з вітром кружить .
Сонце із сумом посміхається .
Холодна роса бринить .
Часом напливають хмарини -
простягаються небом перини .
І у цьому щось невловиме ...
Якась незбагненна мить .
Осінь огортає душу
павутинням бабиного літа .
Із дощами котяться й сльози ,
немає куди їх подіти .
Багряніє ліс вдалені .
Не зрозуміти , короткі чи довгі дні .
Так хочеться затишку і тепла .
Солодкого ,
гарячого ,
й добра ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2017
автор: БЕЗ