Нащо вмиваєш личко ти росою?
Невже за для ще більшої краси?
Ти й так вже полонила всіх красою?
Мо Ти хоч серденько моє з полону віддаси???
Йому в полоні тім і солодко і гірко,
Неначе пташці у чужім краю -
Плоть не зігріє недосяжна зірка,
І грішнику не весело в раю!
Тож Твій полон, на жаль, мене не тішить -
Краса Твоя палає не для мене.
То може хоч вірші мої залишать
Супутній слід в очах твоїх зелених!!!
Несчасне серденько, нарешті вибирай -
Веселе пекло чи сумний, доволі, рай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2017
автор: Сергій Прокопенко