Я напевно до кісток зачерствіла,
Чи здалося, що струм пройняв все тіло,
Здивувалась, очі дерлись до лоба,
От скажу, занадто стискала злоба.
По каналу сто дванадцятому усе,
Інформацію якийсь Вадим несе,
Що все хтось, обкрадає Україну,
Й перетворить Державу у руїну.
Його часто уважно слухала я,
Аж голівонька заболіла моя,
Як наслухалась, то ж чистий, пухнастий,
Та й поглянула, неначе відвертий,
Пропонує,швидше владу змінити,
Щоби жить краще, всім мирно, не вити.
Он учора, мов сніг отой, восени,
Пгрислухалась, по «Інтеру новини,
Ледь - ледь челюсть не впала,здивувалась,
Ось на острові, катаклізма сталась,
От нещастя, бідна його голова,
Аж здригнулась, як почула ті слова.
Десь мільйонів дванадцять доларів дав,
За ділянку на остові Сан- Мартен,
Шість осіб позвав й вечерю заказав,
В ресторані, цілих двадцять штук віддав.
От новини, мов отримала ляпас,
Люди, йой! З чого ж він мав такий запас?
В пана певно пречудова житуха,
Ой від злови, аж зачухались вуха.
Я немовби загорілась сірничком,
Якби воля, то давно б дала пеньком,
Так піід зад, із каналів, із країни
Нам від кого чекати переміни?
Забрехався, пан знає не покарають,
НедотОрканість,( всі шановні) мають.
10.09 2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2017
автор: Ніна Незламна