Я вдячна за любов, що тихо обіймає,
За те, що ви повірили у мій "антиталант".
Це дядько Аполлон рядки з небес кидає,
Тепер я відпускаю цей дивний фоліант.
Хтось ранішня роса,яку я випивала,
Хтось наче від дощу загублена краплина,
Я у вікно душі за вами споглядала,
А може це лише в моєму склі щилина.
Мій дивний фоліант всміхається слідами,
Відбитками облич із ваших почуттів,
Я відчиняю вам душі своєї браму,
І простеляю стежку із ніжних пелюстків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749846
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.09.2017
автор: Sukhovilova