Я гріх вчинив… Я визнаю провину
Перед людьми. І Богом. І собою.
Загорнутий у думки мішковину
Стою перед великою юрбою.
Вона тече. Вона не знає краю.
Брудна, мов відпрацьована олія.
Їй що мій гріх? Юрба своїх не знає,
І суті каяття не розуміє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749363
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2017
автор: rutzt