19
* * *
Нехай живе моя бездомність!
Хай кладчину
Ножем огненним світ розчинить,
Та не впаду я непритомним,
Бо знаю я свою Вітчизну.
Її душа не ляже в слові.
Тільки небо
Мене ніколи не зганьбить,
Лиш прийме в світлі і любові,
А більш нічого і не треба...
Я отруївся вашим тліном!
Один сморід
Пливе опара злучок моря
І хоче мене на коліна
Поставити, щоб було Горе.
20
* * *
Голосники божественного зводу,
Планети, зорі, числа,— роєм рій,—
Ні смерті вам нема, ні переводу,
Допоки духотворить голос мій —
Вогонь вселенських музик і гармоній
Над спокоєм ясної голови.
Гарячі, трепетні летючі коні,
В яке безсмертя захотіли ви?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович