[color="#8179ab"][b]Накреслю у смартфоні слово “вічність”,
Зігрію в пальцях корпусу метал.
Позначу лише знаками окличними
Історії вечірньої фінал.
Про ті маршрути електричок дальні,
Зупинки, що ридають від дощу.
Про лікті в спину, як ножі, безжальні.
І впевнене: “Не бійся, захищу”.
Про гаснучий неон в квартирі нетрях,
Про наш з тобою замок на піску.
І повівом нічним останнє в две́рях,
Як скальпелем у серце: ”До зв’язку”.
[/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749291
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2017
автор: Стах Розсоха