ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО ТЕБЕ…

Я  до  тебе  нестямно-  тривожно,  
Посекундно,  із  часом  навскіс  ,  
Ледь  торкаючись  ніжно,  як  можна,  
Бахромою  весняних  беріз...  

Повертаюcь...  стираючи  знову,  
Борозенки  із  твого  чола,  
Крізь  безвихідь,  знайшовши  обнову,  
Волошково-небесну  села.    

Та  в  хвилини  безмежно-скорботні,  
Переплакані  тисячі  раз,  
Воскресаю  завжди  на  полотнах  
Твого  серця,  без  частки  образ.  

Проливаючись  сонця  заливом,
До  частинок,  судинок,  півкуль.  
Так    життєвий  стелю́  я  свій  килим,  
Мам,  матусю,  мамусю,  мамуль!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749289
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2017
автор: Лілея1