13
* * *
Ти так і найменуєшся: Любов.
І вчора після смертної розлуки
З наших сердець попростягались руки
Й судомно обнялись навіки знов.
І наших душ зрослися язики,
Коли вночі ми розійшлись і спали,
Твоя душа мене так цілувала,
Що я віддам за це усі віки!
Який мій бідний після неба спів!
Не стало душам часу, місця й скрику
Потамувать вогонь богів великий —
Нехай же відлетить дрібнота слів.
14
* * *
Я став безмежно люблячим-спокійним,
І тиша всеосяжного буття
Так просто йде до мене на коліна,
Немов до матері дитя.
Я, гордий і незламний-неуклінний,
Будуючий і знаючий життя,
Я сам іду до Тебе на коліна,
Немов до матері дитя.
До вічності ідемо на коліна,
До Матері одне дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович