[i]Альоні[/i]
Сьогодні все так само, як повсякчас, як вічно.
І квапитися справді тобі нема куди.
Весь час служити Богу — природно, тихо, звично —
Оце і все, що маєш робити ти завжди.
І час у цьому стані свій зупиняє поступ.
Тебе він переносить у вічність, друже мій.
Нічого більш не треба для щастя і для росту.
Своєму щастю й росту не заважати вмій.
Ти робиш крок за кроком в пожадану обитель.
Сьогоді все, що треба, — оцей зробити крок.
А завтра ти побачиш, як другий крок зробити,
Спокійно вивчиш завтра якийсь новий урок.
І завтра також буде як повсякчас, як вічно.
І квапитися завтра тобі нема куди.
Весь час служити Богу — природно, тихо, звично —
Оце і все, що маєш робити ти завжди.
[i]08.05.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748974
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2017
автор: Петро Рух