5
* * *
Не владний я моїй душі у снах,
Вона як птиця з голови зліта,
Сьогодні я застав її в словах
Перед престолом свого божества.
Я записав укліннії слова:
«Ми познайомилися 8-го, у серпні»...
Не знаю, хто кого з нас цілував,
А що задумав Бог, те в серці терпне...
Світло сердець! Які ж ми душі бгаєм,
Якщо сам Бог любов’ю вируша
Погладить нас... І як Ти мало знаєш
З того, що знає вже Твоя душа...
6
* * *
Попливли фіолетові й сині хмаринки
і вслід — голубі,
це мій сум по Тобі,
мого духу легкі голуби.
Фіолетовий голуб — найшвидший з святої сім’ї,
прилетить він, гойднеться на гіллі — в міжбрів’ї Твоїм.
Синій голуб небесний за ним прилетить-притече,
сяде в чистім довір’ї до Тебе на ліве плече.
Ну, а голуб голублячий, меншенький із голубів,
моя слабкість, прилине і ляже на серце Тобі.
Фіолетовий голуб все бачить і ясно мовчить,
синій голуб, допоки ми люди, на плечах сидить.
Ну, а меншенький, мов те малятко, туркоче-турчить:
якщо викинеш з серця, то в світі не стане де жить.
А тоді вдарить блискавка — все — малиновим вогнем,
і весна спалить осінь веснянками! ніч — стане днем!
Заспівають жар-птиці на райських гіллях в небесах,
і полинем до Бога душею, але це не все:
Нам з душею такого вогню не прожить між
людей —
і втікаємо ми — вже гризуть, і вже темінь іде!
Білі і фіолетові, й сині хмаринки, і вслід голубі —
йде мій сум по Тобі —
легкі поштовхи від голубів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович