Неполоханий ранок. Плита.
Розпускаються газові квіти.
Чи то день, чи погода не та,
Що так хочеться в ліжку сопіти?
Курить димом у пальцях сірник
(все, своє відробив, бідолаха),
Старий кран мов вичавлює сік,
Час повзе наче та черепаха.
Врятуватися б кави ковтком…
Надто довго вона закипає…
Почуваю себе сірником:
Спалахнув, задимів і – немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748458
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2017
автор: rutzt