Ой як же швидко відходить літо,
вступає осінь в свої права,
хоч не відквітли чарівні квіти,
та все ж і смутком вже повіва...
Для мене осінь - чарівна втіха,
вона для мене ще й не глуха,
на жаль відійде вона, як літо,
на зміну прийде зима німа...
Зима снігами сліди завіє
і не зігріє серце моє,
думки тривожні, душа зніміє,
зима веління творить своє...
Її морозів я не боюся,
тепло в будинку моєму є,
і я надіюсь весни діждуся,
знову відчую я щось нове.
А за весною ще прийде літо,
і все навколо знов розцвіте,
дозріє жито, пшениця й квіти
звеселять душу й серце моє.
І мені знову у сні присниться:
перо-казкове диво-Жарптиці,
можливо в сні його впіймаю,
та з ним у мріях ще політаю...
Ой як же швидко відходить літо,
осінь вступає в свої права,
та ми зустрінем її привітно,
осінь багата й щедра бува...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2017
автор: геометрія