Не розумію я того, хто може гордо
Любов прийдешню викреслить з життя!
Ну що за дурість - ухопить себе за горло
І вбить в душіі прекрасне почуття!
Як можна, з непомірної поваги,
Лиш крихти посмішок коханої збирать?
Та краще вже біситись від її зневаги
Ніж тихо від незнання глузд втрачать!
Кому, скажи, така наснилась доля
В куточку скиглить від нерозуміння?
Авже ж – на все господня воля!
Але ж в кишені хліб не виросте з насіння!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2017
автор: Сергій Прокопенко