Ховали світлого поета,
День схожий був на негатив,
Тремтіли у руках кашкети
Й вінками вітер шарудів.
Хтось із рідні тримав промову
Про дзенькіт рваної струни,
Та вислизало з пальців слово,
Ходило навколо труни.
Куди подітись сиротині?
Господар був – нема тепер,
Бо він на хмарній бригантині
Пливе в морях небесних сфер.
Тяжіння скинуті тенета,
Останні спалені мости…
Ховали світлого поета
І недописані світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747773
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2017
автор: rutzt