Вслухаюсь я у осінь, у журавки крик,
Що у високім небі поглинають хмари.
П’янить беззахистно спокуси базелік,
Серцем своїм ввібратися в кохання чари.
Забутись, що гряде черговий падолист,
В любові оксамиту викупати тіло.
Мелодію неспішну грає піаніст,
Сонце яснить, кохай, доки не з сутеніло.
Кохай, жадання б’ється в стрілки стук, у час,
Отим тремтінням лона звабливим кінечно.
Душею чистою горнусь до тебе враз,
Любов’ю вірною, твоя беззастережно.
23.08.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2017
автор: Валентина Ланевич