Бриніла і журилася струна,
Що її рано так осиротили:
Усі в оркестрі грали,а вона
Осторонь соло долі виводила.
Що вже давненько скрипка - сирота
Веселу пісню для людей не грає,
Попала в чужі руки, і сльота
З душі останні сили вимиває.
Лежить, пилиться, не злетять ніяк
Її чарівні звуки… біль і втома
Рве її тіло… А в вікні маяк
Колише спогади сімейного альбома.
Усе як в дивнім фільмі, де вона
Для всіх охочих «Чардаш» вигравала,
Де рідна мати ще була жива
І вальс життя, як вміла танцювала.
Де батько заплітав струну-косу
Й з сестрою проводжав її до школи,
Де пізнавала всю весни красу,
Але туди вже не повернеться ніколи.
Бриніла й тихо плакала струна,
Що пісню скрипка так і не зіграла.
Могла б мелодія буть інша… та вона
Сама наївна першу вибирала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2017
автор: Олеся Лісова