Навіює сон читання .
Застрягло десь у очах мовчання .
Дощем оповито душі клубок .
Прощання ...
Б'є у висок .
Химери виринають із байок .
Час заплив за буйок .
Півні ще не співали .
Всі спали .
Зорі мудро дивилися й знали
цю історію із початку ...
Серце закрили на ґратку.
І байдужі вітри
кидають думки під ноги .
Зриваються береги ,
не знаючи перестороги .
Мов зернятко мале
росте з надією жити -
стукає , стукає , стукає .
Може ще це робити .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2017
автор: БЕЗ