Прихилюся на груди до тебе,
Як ти, милий? Щось сумно мені...
В крузі ти побратимів, далебі?..
Не минають години скрутні.
Огризаються зайди у люті,
Поливають окопи свинцем.
І надії до думки прикуті,
Прийде час, ми у мирі заснем.
Так обіймемось ніжно обоє,
Струмуватиме ласка між нас.
Буду слухати серце твоє я,
Ти моє, той вогонь, що не згас.
Той вогонь, що сильніший за стужу,
Що розхристані душі дійма.
Що відкине навалу ворожу,
Він любов, що єднає серця.
19.08.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2017
автор: Валентина Ланевич