Я бачив все-в той час не знаючи нічого,
від інформації,аж "пре"-а хочется,чогось нового.
Такого хочется,без болі й суєти,
та без новин поганих,з клятої війни.
Говорять всі,й говорять всі про все,
не наче бурхлива річка,річ їхню несе.
Та не про те,ця річ і та розмова,
не чую людського і щирого я слова.
А хочется простого,чогось з середини душі,
хочется щирості і в ній купалися усі.
Щоб посмішка не була від обличча,
а щоб з душі бурлила як годится.
В наш час де правда де обман-ніхто незнає,
але по своєму він точку зору викладає.
З толку збиваючи,подеколи навколо всіх,
правдиву річ,він інколи дає на сміх.
Тож думаймо багато-та мовчім,
щоб щось"неналамать",та не наробить гріхів.
Бо і не знаючи куди язик"гострий"пархає,
і втой час долі людські,прото так ламає.
Не вірю слухам і очам також
бо слухи то брехня,ну а під очі,факти підведеш.
Тому думки і діла потрібно зважити-завжди,
і ненавязуй комусь і щось,а краще помовчи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2017
автор: Бабич