Це хто серед неба розсипав намисто?
Чи нитка порвалась, чи може навмисно?
Але намистинки усі розкотились.
І в небі нічному вони заіскрились.
Виблисують радо , складають узори.
Віднині на себе говорять: ,, Ми зорі!”
І місяць тепер їм за старшого брата,
Тож разом збираються в будні і свята!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2017
автор: Світлана Петренко