Чорною квіткою ніч розпускається
Сипле пелюстками сон,
Втомлений день за горою ховається
Радо віддав ночі трон.
Чуєш? За ставом, за скошеним полем
В землю пірнають дощі,
Денна отрута відходить з болем
Серце землі б’є ключі.
Десь там пташина нічку лякає,
Хмари приборкують дзвін,
Плине по небу місяць окраєць
Зорі цілуються з ним.
Вітер колише зелену діброву
Довгим і пристрасним »ш-ш-ш-ш»:
-Ти подрімай, не збирайся в дорогу,
Літо в собі залиши.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2017
автор: Олеся Лісова