Як же мені не любити

Як  же  мені  не  любити,  як  же  не  кохати,
Як  ті  птахи  роки  в  вирій  відлітають  з  хати.
Відлітають  без  зупину,  не  лягають  спати,
Погукати  б,  щоб  вернули,  їх  не  упрохати.

Розпорошені  блукають  десь  в  листі  жовтявім,
Чи  у  кетязі  калини  милуються  в  ставі?
Чи  в  топольки  при  дорозі  питають  про  долю,
Чи  бачила  козаченьків,  що  гартують  волю?

Що  спішать  до  бою  стати  за  честь  України,
Бо  приніс  їй  ворог  клятий  вогонь  та  руїни.
І  роки  свої  згубили  у  бою,  у  криці,
Ой,  роки,  зозуленята,  покритки  безлиці.

Тиняєтесь  безневинно  між  людей  німими,
Пуповина  пов’язала  словами  палкими.
В  тих  словах  надія  плаче  в  обіймах  жагучих,
Що  призначено  по  роду,  прийде  неминуче.

14.08.17

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2017
автор: Валентина Ланевич