Душа моя зніміла вже,-
від болей і від втрат.
Усе, що давно втрачене,
невернеться назад.
Були ж колись приємності На жаль багато втрачено:
і мрії золоті. і в літі, і в зимі.
Тепер в моїй свідомості Минуле ж моє значиме
сидять у німоті. живе завжди в мені.
Це так життя влаштоване,-
і в радості, й в біді.
Добром бува освячене,
бува й як у воді.
Які ще невідомості Душа усе ж залюблена
призначені мені: у цей величний світ.
чи лагідні і сонячні, Донині я захоплена,
чи може і в пітьмі?.. люблю рожевий квіт.
Долаю непристойності
й неправда дістає,
шукаю благосклонності,
вона ще в світі є!
Не маю я коштовностей, Як більшість, живу вбідності,
життя моє просте, нема у тім гріха,
та є в моїй свідомості радію кожній дивності,
начиння золоте. що душу колиха.
І духом ще не падаю,
я нинішнім живу,
майбутнє не загадую,
читаю і пишу.
Не прагну до відомості, Щоправда досконалості
як вмію, так живу, мені невистача.
і зовсім без готовності Додасть уміння й вправності
вірші й пісні пишу. увага читача.
Душа усе ж зціляється,
як Правда ожива.
А білий світ всміхається,
як в радості жнива!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2017
автор: геометрія