Як же мені в світі жити,
Щоби не тужити.
Спраглі губи хочуть пити,
З тобою б ожити.
Із тобою би ожити,
Впустить тепло в груди.
Те бо людям не судити,
Зацілуй до згуби.
Зацілуй, піддамсь охоче,
Хай тіло хміліє.
У серденьку щось лоскоче,
В небі ж місяць мріє.
Мріє в небі місяченько,
Вітер серп колише.
Як же в парі буть любенько,
Душа вогнем дише.
11.08.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2017
автор: Валентина Ланевич