Чом ти, мамо моя,
полетіла відірваним цвітом
І садок твій лишився
з сльозами печалю й жалю,
Ти прилинь промінцем,
вікно навстіж для тебе відкрите
Може я це відчую
І вже на кінець відболю.
ВІдболю, що ніколи
не ляжуть долоні на плечі,
Що не вкриє мене
твоє біле небесне крило,
Затемнилося сонце
і хмари лягли на плечі,
А я смутком прибита
ніяк не знайду джерело.
І дорога не йде вже
до нашого рідного дому,
Біль у серце зайшов,
наче привид кривим деревцем
Змовкла пісня життя,
не передана якось нікому…
Як домівка, покинута.
сонцем і Богом й дощем.
Вже 19 років,як немає мами,а ще не відболіло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2017
автор: Олеся Лісова