У ТЕМРЯВІ

у  темряві  сільські  хатки  –
як  світляки…

проціджені
крізь  ситцеві,  льняні
гаптовані  фіранки  –
домашні  затишки:

погідно-жовті,  
ліловаті  –
від  кольорів
узорів,
що  на  фіранках,  у  залежності  –
заледь  рожеві,  
а  найчастіше  голубі:
світяться  вікнами  у  темряві
хати,  наче  зірки  на  небі

в`язка  й  глибока
темрява  сільська,
як  чорне  молоко,  колоїдна…
згори  до  дна,  
немов  опара,  однорідна

і  пахне  хлібом  з  печі
серпневий  пізній  вечір

…рогата  люстра,  як  ніби  німби,
кружала  світла  кидає  по  стелі,
в  світлиці  мати
розсте́лює  постелі  –
пора
влягатися  малечі  спочивати  –
спати-спати:

пахучий  і  пухнатий,
ванільний  сон  заглядає  до  хати,  
медовим  пальчиком  лоскоче  вії…

…такі  солодкі  
у  безпритульного  блукальця  будять  мрії
освітлені  сільські  хатки,
що  в  темряві  –  як  світляки…

тільки  мовчать  
на  ті  красиві  вигадки-казки
міцно-щелепо-зімкнуті  вхідні  сінешні  двері  –
лобасто-тверді  не-романтики,
напівзанурені  у  внутрішні  хатні́  
сільські  домашні  справжні  атмосфери…

наполовину  ж  двері  –  у  дворі,
пантрують  звично,  
щоб  обминали  безпритульні  казкарі,
хати,  де  світло  –  електричне  
і  на  похмілля  злі  госпо́дарі

08.08.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745259
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2017
автор: Валя Савелюк