Тебе́ не можу я пізнати до кінця
Як книгу в міліони сторіно́к, нажаль яку не дочитати
Як не збагнути сутнісь самого́ життя
Так жінки глибину усю - ні, не пізнати
Я ди́влюся на фотографіі старі
На твої очі, вони й тоді палали
Волосся дим і стан стрункий
Роки́ тобі краси квітучої додали
Не знаю, як раніше в тебе все було́
Майбутнє приготує що, не знаю
Я дякую що завдяки тобі кохання зацвіло
Є тільки зараз час, і зараз я кохаю
Це не мої - це тво́ї почуття
Як дзеркало життя, що віддаємо - повертає
Ти квітка неповторна, приємно відсвіжна́
Та доки є вогонь в моїй душі - тобі вірші лунають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2017
автор: Witer