На нічне небо я дивлюсь вночі-
такий потемок у мене на душі.
Поодинокі зірочки неначе грають-
в душі добрі діла так сяють.
Буває зірка з неба упаде-
зробило тіло те,що душі є зле.
І стало темніше на душі,
ці зірочки,затемнюють поступки злі.
А хочется,щоб все сіяло-
душа під ношею гріха,щоб нестонала.
Щоб білою була не наче сніг,
щоб непадало тіло в тяжкий гріх.
Чи хочем ми,щоб світлою була душа,
душею хочем,а тілом не можу без гріха.
Тож думаймо,самі собі-
жити у світлості чи в темноті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2017
автор: Бабич