На нашій ниві "будяки,
не знати звідки й появились,
та винуваті ми таки,
що їх до влади допустили.
Ті "будяки" росли й росли,
усе навкруг заполонили...
І що робить не знали ми,
щоб повернути нивам сили.
Чомусь повірили словам,
ще й "гречка" розум замутнила,
і непереливки вже нам,
та й брехні сили підкосили.
А "будяки" росли й ростуть,
не знаєм як боротись з ними...
А ще й як землю продадуть,
ми будем мертві вже й живими.
А ті нестерпні "будяки",
до нас прийшли не знаєм звідки,
та з часом зникнуть все ж вони,
як погань і невдячні свідки.
Та само лихо не мина,-
треба усунути причини,
бо хто про них як забува,
той не діждеться їх загину.
У нас багато гнилизни
за ці роки уже набралось,
пора застій весь зупинить,
і крила мудрості розправить.
І довести, що наш народ,-
боротись вміє з "будяками"
і досягати всіх висот,
та ще й немеркнучої слави!
Отож єднаймося усі
для боротьби із "будяками"...
У кожнім місті і селі
їх вирвем геть із коренями!
*Написано під впливом оповідання
Івана Франка: "Будяки".
07.08. 2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2017
автор: геометрія