Дощова поїздка
Скінчилася злива – дякую долі.
Було б безхмарно, та дощ надворі
Додому лину, бо обіцяла
Прийти раніше, бо клопіт мала.
Тролейбус вільний – в два крісла сіла:
З садків тікає черешня спіла,
І «поліроллю» дощ чистить листя,
І в парасольках вирує місто…
Яка ж ти, Віннице, охайна горда!
Сам Зевс дарує тобі акорди!
Фонтан у небо і парк зелений.
Європи подих і ритм Шопена!
Мрійливість тепла минула дзвінко –
Біжу у двері – моя зупинка.
Майданчик повний мокрого люду
Мабуть, не скоро я вдома буду.
Трамвай четвертий десь забарився.
Вже біля мене натовп створився.
Аж ось! Нарешті! Швейцарський синій,
Захвилювався люд мокроспинний.
Натовп з розгону кинуло в двері,
У бік сахнулись тендітні тетері.
Слизьким вужем салон набився.
Немов терплячий народ – сказився.
Адреналін аж до п’ят – люди раді
Всі збились докупи, мов кози в стаді.
Чийсь вереск дикий – «Нога! Не руш!».
Очима блимнув стоокий вуж.
«Рушай! Не лізь! Було б куди!»
Почавсь рух молекул у відрі води.
Тіла гарячі, збуджені й вологі.
Там руку заломили, там здавили ногу
Я біля жінки молодої, хлопець збоку,
А трохи далі – баба, що не бачила
Води, либонь, з півроку.
В цім організмі одне серце б’ється.
Хтось дивиться в вікно, другі –
Куди прийдеться.
Понуро їдемо родиною – вікно потіє,
Вже дощ перестає і проглядає небо синє.
А за вікном – озон і кисень ллється,
А за вікном – жасмин до всіх сміється.
Зупинка перша : всі зім’яті сердиті.
Хтось вже приїхав – з ледаччю своєю – квити.
Хтось запізно це зрозумів – рушає пішки.
Я теж вистрибую. Що дві зупинки?
Зовсім трішки!
Червень 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2017
автор: Лариса Чорноус