Сьогодні знову так, як і вчора,
сонце нещадно все припіка,
це забаганка серпня сувора,
чи може в літа душа така.
Не заважає спекота дітям,
в дорослих смуток часом бува.
Від спеки в"януть думки і квіти,
Найголовніше ж в серпні - жнива!
Працювать важко в спекотну пору,
сонце сміється й згори морга,
люди все терплять й моляться Богу,
у них терпіння ще вистача.
Жниварі зранку працюють в полі,
днями спекота їх дістає.
Жнива і поле у їхній долі,
зібране збіжжя сил додає!
Я жниварям всім низько вклоняюсь,
свою увагу й ніжність дарю.
І літу, й полю я усміхаюсь,
бо ж їх шаную й дуже люблю!..
Серпень відійде, відійде й літо,
припливе осінь жовтим човном,
смутком й морозом вкриються квіти,
зирить зима вже он за бугром...
Довга дорога з літа до літа,
вітри холодні зимою дмуть,
Ще буде січень , та ж буде й квітень,
й садки і квіти знов розцвітуть!
І я діждуся нового літа,
хоча і важко вже мені ждать.
Та ще й далеко до його квіту,
я терпеливо вмію чекать!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2017
автор: геометрія