Зупини цю печаль,
що так легко тече з під коліс.
Мить за мить… крок за крок… золоті херувими Верони.
Не питайся, чому на бігбордах - засніжений ліс...
Ілюзорність доріг…
і безглуздість твоєї корони
На первісних снігах…
Утопічні пісні солов”я
так співзвучні чомусь з ритмом танцю звіриної зграї…
Не жалій мене… ні! я давно вже забула ім”я
і вагомі причини
цієї крихкої печалі.
Просто бродить вино…
Просто змінює сонячний день
нас в нічній прохолоді, застиглих в кришталиках часу…
…то не маки цвітуть – то палають міста одкровень
на сипучих пісках
десь обабіч центральної траси
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2017
автор: гостя