Крила ріжеш мої не ножем. А словами.
Черевики від крові свої витираєш.
Не кохаєш. То й добре, що вже не кохаєш.
Черевики ти чистиш моїми сльозами.
Забруднила я їх? Чи ж вони для весілля?
Чи щоб босим не смів наступити на душу?
Забувати себе ти мене не примушуй.
Я забула. Я пила із щастячка зілля.
Що зварив мені інший для мого спасіння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2017
автор: Відочка Вансель