Як ми просили собі засмаги
У сонця!
І я тримала наші серця
В долоньці.
А ноги утопали у піску,
У ласці.
І я жила солодким світом
У казці.
Студили тіло жадані хвилі
В екстазі
І ми були такі щасливі
Разом.
В сніданок кава гірчила морем
Мов диво.
Я знала – у всенькім світі
Я найщаслива!
А сонце грало, пекло і гріло
Несамовито.
Ми загубили свої роки минулі
В літі.
Засмагу з сіллю ділили навпіл,
Мов діти.
Буяв гібіскус на щастя наше
Рожевим цвітом.
Сідало сонце, стихав людський
Гомін.
Ми йшли босоніж, у мокрих шортах
У серці – повінь.
Я памʼятаю цей найдорожчий
Дар долі.
На крилах чайки шлю поцілунок
Морю.
Вересень 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2017
автор: Лариса Чорноус