Коли любов од вас вже майже одверне́ться
І душі прониза передчуття біди,
Бог вклониться тому, хто першим озирнеться
І першим схоче вигукнуть – «Не йди!»
Бог вклониться тому, хто першим, за туманом
Нікчемних ревнощів зуміє зрозуміть,
Що очі милої не здатні до обману!
І без очей отих йому не жить!
Бог вклониться тому, хто першим, за дощами
Докорів повсякденного буття,
Побачить головне й пове́рнеться до тями-
Нема кохання, то нема й життя!
Бог вклониться тому, хто першим, за слізьми
Образ взаємних і взаємних непробачень,
Збагне, що завтра вже не буде мати значень
Ніщо, якщо коханням знехтуємо ми!
Бог вклониться тому, хто буйні заметілі
Цілунків й почуттів не зможе помінять.
Тому, хто знову гляне в очі безкінечно милі
І буде, попри все, безтямно їх кохать!
Коли любов од вас вже майже одвернеться
І душі прониза передчуття біди,
Бог вклониться тому, хто першим озирнеться
І першим зможе вигукнуть – «Не йди!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2017
автор: Сергій Прокопенко