Хто бачить світ,як бачу його я,
той зрозуміє-хто я і куди йду я.
Інекше вам мене не зрозуміти,
а мені,з вами треба жити.
Лицем сміюсь-душею плачу,
в серці туга,а ноги скачуть.
Порозуміти душу і тіло-
та не старайтесь- я сам не розумію.
Із завісті усіх,аж пре-
дивітся всі,він лодарює,а як живе.
Вони незнають,що стоїть,це мені-
щоб жить як ви-я кроком у труні.
Одного Бога,я хвалю за це-
хвала йому,живу та в мене,це все є.
Я краще не живу,за вас усіх-
лише стараюсь,щоб не був,я вам на сміх.
Не лізьте в душу,ви до мене всі,
у мене "маска" на лиці.
Сміюь чи плачу-все рівно,
мої думки,вам знати не дано
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2017
автор: Бабич