Біжать роки,не наче гірська річка,
і все униз-униз,паде буйна вода.
Ось ти рокам не знаєш,вже числа,
як річка,ця їх у менуле віднесла.
Роки наші минають,
як булька на воді.
Та ми не помічаєм,
що ми вже найстарі.
По дітках тільки знаєш-
ось наші соколи.
Для них нам треба жити,
а ми як-як же ми?
Ось так життя минає,
дійде вже ,до кінця.
Вода життя усохне,
та скажуть-вам пора.
Ащо ти памятаєш,
що було у житті?
Для себа,що зробив ти,
що ти зробив собі?
Нічого-ти отвітиш,
та жив я для дітей.
Хай буде,хоч у них все,
хай буде,як в людей.
Нехай живуть як люди,
нехай в них буде все.
Але хай памятають,
батьки зробили це...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2017
автор: Бабич