Не дорікай, бо винна лиш у тім,
Що гордість легко скинула під ноги
І поцілунки, від роси вологі,
Всмак дарувала, як привів у дім.
Не дорікай, бо зрадила собі -
У власнім сумнівалася безмежжі,
Вітри впустила злі, необережні,
Що рвали листя і глушили спів.
Тоді здалося, що і я – той лист,
Що загублюся, пропаду ні за що,
Я кинулася страху прямо в пащу,
Мов ящірка, відкинула свій хвіст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2017
автор: Оксана Дністран