(БАЙКА)
В сусіднім лісі сталася біда,
пожар,а потім залила усіх вода.
Звірі від голоду там помирають,
усі хто може,їм допомагають.
Побачивши Хомяк,що всі допомагають,
як волонтерів у лісі вихваляють.
І відпустивши щоки,до землі-
у волонтери записався -як усі.
І що ви думаєте-волонтером став Хомяк,
на груди почепив,він волонтерський знак.
Кричить на на звір лісний -Хомяк,
повинні всі,щось принести і тільки так.
Лісний народ чим може,тим допомагає,
дає посліднє він,що вдома тільки має.
Несуть зерно-несуть,ось пчоли мед,
тільки,щоб сусідній ліс-з голоду не вмер.
Ну а Хомяк,погладшав-заблестів,
страдає бідний-допомагає всім.
Кричить-щоб знали,що Хомяк допомагає,
хай чують всі,хто,ще за подвиги його не знає.
Скільки він ближнім допоміг-
ніхто зробити,так не зміг.
Я волонтер-кричить Хомяк,
хочу медаль і тільки так.
І дали-Хомяку,ось нагороду,
каже,що спас більше усіх народу.
Де преса там Хомяк вже йде,
не хай за подвиги,його-народ знає усе.
"Піднявся" наш Хомяк,ще збагатів-
та як ніхто з лісних не зрозумів.
Та наш Хомяк,все добре знає,
тому й увагу він до себе превертає.
Кричить,хвалится,як допомагає-
але за народ лісний,щось забуває.
Хоча Хомяк нічого не приніс-
зате собі рекламу,він зробити зміг.
Всім волонтерам,честь і слава,
кожна людина,цеб сказала.
Про подвиги оцих людей не має слів-
та треба гнати хитрих хомяків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2017
автор: Бабич