За межею горизонту
На світанку ночі знову
Двоє спраглих серед фронту
В сяйві ніжної любові
Поцілунки до світанку
Ніжні погляди коханих
Він цілує свою бранку
Вона гоїть йому рани
Доторки, мов до душі,
Ніжні вигини і тиша
Лишить відблиски в вікні
За вікном двох справжніх лишить
Ніжні доторки, усмішки
Тихий шепіт їхніх тіл
Що запам'ятає ліжко
Підіймає і без крил
Він тримає її тіло
Вірну, гарну та свою
Вона ніжить його вміло
В цьому вічному бою
Двоє спраглих до кохання
Двоє тих, хто відчувають
Смак від ночі і до рання
Наче вічність всю кохають
Тиша, що навколо є
Їм співає ніжні звуки
Вона гладить за плече
Він її цілує руки
І не вартісне ніщо
Що навколо бачить сни
Вона є в руках його
Він трима в руках її...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2017
автор: Володимир Ромен