А вітер лишається тим же
В обіймах зникає мій подих
Для Риму не Рим, бо є Рим же
Для добрих та злих, і для гордих
Ці хмари лишаться такими
Вони ще проплачуть століття
І крилами вкривши своїми
Під ними блукатимуть діти
В калюжах армади плистимуть
В очах нам забуті вогні
Та мрії залишаться тими
З якими і ми ще росли
І крапель сухий аромат
Лишиться в уяві від згадок
Коли з корабельних гармат
Дасть залп чиєсь радісне чадо
Під відблиски сонячних діток
Людські ще всміхатися будуть
У снах у повітрі летіти
Вдихаючи повнії груди
Нестримних малих розбишак
Наївних та відданих мріям
Котрі, дощ відчувши на смак,
Радітимуть так, хто як вміє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2017
автор: Володимир Ромен