Люблю стрічати диво-ранки
у їх незмінній красоті,
а передранкові світанки
мені здаються золоті.
А щоб побачить диво-ранки,-
треба удосвіта вставать,
щоб як зажевріє світанок,
не встигли промені зів"ять.
Доки вони такі ласкаві
сіють навколо благодать,
і квіти світять веселкові,
це - ніби в казці побувать...
З-за горизонту дужка сонця,
заграє радужним вогнем,
і відбиває від віконця
відблиски сонячним вінцем.
А потім викотиться "бочка"
й неспішно в небо попливе,
як мами вишита сорочка,
втіху й надію принесе...
Я споглядаю і радію:
новому ранку, сонцю, дню...
І від краси тії німію,
й усім єством її ловлю!
А як зустрінеш диво-ранок
і насолодишся сповна,
тоді без зайвих обіцянок
день буде гарний, як весна!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2017
автор: геометрія